Я – Таня Стус, авторка близько двох десятків художніх та пізнавальних книжок для дітей та підлітків. Мої оповідки є в шкільній програмі, за деякими "антипідручниками" вчаться школярі, а вчительки зі словами: «ура, жива письменниця!» навіть упізнають на конференціях та фестах. Ну, ви ж знаєте, що діти переважно вважають, що письменники – то тільки мертві… Кажуть, митців варто підтримувати, доки вони живі. Дякую YoKu, що дбає про це!

Можливо, ви ще погуглите моє ім’я або - одразу вирішите підтримати усмішкою, вподобайкою, придбанням книжки чи кнопкою на цій платформі, і так, без сумніву, ваш вплив на культурний, літературний та освітній простір країни зросте. Чому? Про це в розділах праворуч.

Народилася я на Луганщині в династії, загальний педагогічний стаж якої дбайливо підрахував тато: майже 400 років. Вчителькою працювала мало, традицій роду не дотрималася, але перед батьками виправдовуюся так: рідні щороку працювали й працюють із кількома десятками, а мої тексти - з десятками тисяч дітей.

У маленькому прикордонному селі Можняківка я була затятою читачкою, перечитала книжки в усіх трьох бібліотеках, проте мені навіть на думку не спадала ідея стати письменницею! В дитліт 15 років тому мене привело оголошення про копірайтерський підробіток. Здається, це була не випадковість: перша книжка стала першим серед дебютантів українським бестселером в дитліті: «Панночку» придбали більше 30 тисяч разів. Ну, і я зрозуміла, що писати для дітей цікавіше й важливіше.

Я не лише пишу книжки (в ідеалі - лише). Разом із чудовою командою «барабук» (зазирніть на сайт, м?) займаюся пречичудовими проектами про дитяче читання. Я попрохала колег сформулювати «сторонній погляд» для довідки. Ось ким вони мене бачать: «Рушійка освітніх, медійних та видавничих проектів популяризації творчості сучасних українських письменників та письменниць, аґентка змін та зв'язкова між громадськими й державними інституціями, що працюють на розвиток національної дитячої літератури та реформування шкільної літературної освіти».